ХЛАМІДІОЗ ТВАРИН

27.11.2017 09:56

Хламідіоз (Chlamydiоsis) – небезпечна антропозоонозна інфекційна хвороба сільськогосподарських, домашніх, диких тварин та птиці. Збудник хвороби – внутріклітинний мікроорганізм, який належить до дрібних бактерій родини Chlamydiасеае. Так, як хламідії знаходяться всередині клітин організму, це підвищує їх стійкість до лікувальних препаратів. Тобто відкриті шляхи для хронічного перебігу хвороби.

На хламідіоз хворіють усі сільськогосподарські тварини, а також собаки, коти, хутрові звірі, лабораторні тварини (кролі, морські свинки, білі миші), дикі тварини, птиця. Доведено, що існує міжвидове зараження (особливо якщо різні види тварин знаходяться в одному приміщенні).

Це захворювання також небезпечне і для людини. Можливе зараження від хворих тварин та птиці.

Chlamydiа у сільськогосподарських тварин найчастіше викликає аборти на останніх термінах вагітності, народження слабкого нежиттєздатного молодняку та його загибель в період відлучення.

Молодняк, який перехворів, відстає у рості. Спостерігаються кератокон´юнктивіти, поліартрити, бронхопневмонії, енцефаломієліти, некрози вух, кінцівок.

Хламідіоз небезпечний тим, що в стаціонарно неблагополучних господарствах у дорослих тварин перебігає без симптомів, але вони є носіями збудника, джерелом зараження.

У дорослих кнурів, бугаїв спостерігаються орхіти, зниження якості сперми. У дорослих самок – безпліддя.

Племінні тварини-носії – основне джерело занесення збудника в благополучне стадо.

Таким чином, хламідіоз завдає значних економічних збитків для господарств.

 

Хламідіоз у птиці називається орнітозом.

Орнітоз (Ornithosis) – антропозоонозне інфекційне захворювання більш як 130 видів із 28 родин птахів, що викликається хламідіями та хламідофілами. На орнітоз також хворіє людина.

Вперше хвороба зареєстрована в Швейцарії у 1879 році в родині, яка мала контакт з папугами. У 1938 році була встановлена роль птахів різних порід в інфікуванні людей орнітозом. Був виділений збудник орнітозу від зовнішньо здорових і хворих домашніх голубів.

Захворювання птиці, яке має назву орнітоз або пситтакоз, найчастіше викликає Chlamydophila psittaci. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла птиця. Вона є резервуаром хламідійної інфекції в природі і передає збудника тваринам та людині.

При класичному прояві у птиці спостерігається пронос, риніт («забруднена ніздря»), утруднення дихання, кон´юнктивіт, параліч ніг та крил.

При розтині – пневмонія, ентерит, збільшення селезінки, іноді в кілька разів.

Пневмонія, яку у людини викликає Chlamydia psittaci, називається пситтакоз (якщо джерелом зараження є папуга) або орнітоз (при зараженні від іншої птиці). Зараження відбувається переважно аерозольним шляхом, тобто при вдиханні пилу з пір’я або екскрементів птиці, в організмі якої знаходиться Chlamydia psittaci.

Збудник зберігається в сухому пташиному посліді протягом місяця.

Клінічні ознаки орнітозу (пситтакозу) у людини

Тривалість інкубаційного періоду становить від одного до трьох тижнів. Потім з’являються симптоми пневмонії. Температура у хворого підвищується до 39 градусів і вище, сильні головні болі, сухий кашель, біль в ділянці грудної клітки при диханні та кашлі.

Також збудником трахоми людини є збудник орнітозу.

У 50% хворих збільшена печінка. В тяжких випадках уражується нервова система. При цьому виникають загальмованість, менінгеальний синдром.

 

Хламідіоз у кішок Це хронічна інфекція, яка вражає очі (кон’юнктивіт починається з одного ока, потім інфекційний процес розповсюджується на друге), верхні дихальні шляхи, іноді шлунково-кишковий тракт. Супроводжується безпліддям, народженням мертвих або слабких кошенят. Часто перебігає безсимптомно. При груповому утриманні кішок інфекція швидко розповсюджується. За статистикою до 50% кішок серопозитивні по хламідіозу (в їх крові фіксується наявність антитіл).

 

Chlamidia felis – особливий котячий штам Chlamidia psittaci. Ця хвороба передається від котів до людини та протікає в формі кон’юнктивіту, атипової пневмонії.

Хламідіоз у кішок іноді закінчується сліпотою.

 

Лабораторні дослідження на хламідійні інфекції тварин враховують:

  • Виявлення специфічних антитіл у сироватці крові хворих і перехворівших тварин чи встановлення приросту антитіл при дослідженні парних сироваток з інтервалом 2-4 тижні в РЗК (реакція зв´язування комплементу);
  • Виділення ДНК збуднику хламідіозу в патологічному матеріалі методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР);
  • Виділення хламідій на курячих ембріонах, лабораторних тваринах із наступною ідентифікацією методами світлової мікроскопії, в РІФ, ІФА, ПЛР.

У лабораторію для дослідження на хламідійну інфекцію направляють:

  • патологічний матеріал від загиблих або вимушено забитих хворих тварин (шматочки головного мозку, легень, паренхіматозних органів, лімфатичні вузлики, яєчники, сімяники);
  • від тварин, які абортували – ділянки плаценти, аборт-плоди або паренхіматозні органи;
  • проби еякуляту чи сперми бугаїв-плідників (в рідкому азоті або сухому льоді);
  • кров від тварин, які абортували або підозрілі на захворювання, беруть з інтервалом 2-4 тижні.

Згідно з «Інструкцією щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин» № 142 від 21.12.2004 р., виявлення антитіл в сироватці крові є підставою для підозри на наявність хламідійної інфекції.

Патологічний матеріал відбирають не пізніше двох годин після загибелі чи забою тварини.

Запакований матеріал поміщають у термос з льодом і не пізніше ніж через 24 години доставляють у лабораторію, дотримуючись заходів, що виключають поширення збудника.

Кров від хворих та підозрілих у захворюванні тварин для серологічних досліджень відбирають дворазово (у перші дні хвороби і повторно через 2-4 тижні).

Сироватку крові направляють у лабораторію не пізніше 20-24 годин з моменту відбору зразків.

   

Робота із збудником хламідійних інфекцій тварин, у т.ч. орнітозу птахів допускається у лабораторіях, які мають умови для роботи із збудниками 2-4 групи патогенності. Дніпропетровська регіональна ДЛВМ має дозвіл та всі умови для роботи з цим збудником.