Лабораторне обстеження бджіл. Важливість планового дослідження. Своєчасна діагностика хвороб.

30.08.2017 08:36

Збереження здоров’я бджіл є однією з важливих умов високої продуктивності пасік. Найбільш ефективний спосіб підвищення продуктивності бджільництва – профілактика заразних і незаразних хвороб бджіл. Одна із причин, що перешкоджає розвитку бджільництва – різні хвороби бджіл та їх розплоду.

Планове дослідження бджіл для попередження захворювань необхідно проводити 2 рази на рік. Кращий період – кінець зими і початок весни, перед виставкою бджіл із зимовника, а також осінь, перед підготовкою бджіл до зимівлі.

Дослідження бджіл в ці терміни, у разі виявлення хвороби, дозволить правильно організувати заходи боротьби з нею. Швидкість і точність досліджень залежать і від якості патологічного матеріалу, що надходить у лабораторію.

Про ці важливі умови часто забувають ті, хто утримують бджіл. І привозять у лабораторію, особливо наприкінці зими та весни, майже непридатні для аналізу трупи бджіл. Неякісний матеріал сильно затрудняє роботу дослідження і знижує точність результатів.

У Дніпропетровській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини проводять дослідження на інфекційні та інвазійні хвороби бджіл, отруєння пестицидами.

Інфекційні хвороби бджіл:

Американський гнилець (гнилець закритого розплоду) – інфекційне захворювання бджолиних і трутневих личинок у віці 7-9 діб.

Відкритий розплід американським гнильцем не уражується. Захворювання з’являється в другу, найбільш жарку пору року.

Клінічна картина. Захворювання проявляється тим, що влітку, рідше навесні, в сім’ї, ураженій гнильцем, розплід строкатий, кришечки комірок над загиблими личинками потемнілі, перфоровані (дірочки прогризають бджоли, які намагаються видалити із комірки хворий і мертвий розплід), вдавлені всередину комірки. Шкірочка личинки стоншена, легко рветься, личинка тьмяніє (стає світло-бурою, потім темніє), зникає членистість, личинки гниють, стають в’язкими, тягучими, маса здобуває запах розплавленого столярного клею.

Європейський гнилець– інфекційне септичне захворювання відкритого розплоду. Личинки бджіл гинуть за 1 – 2 доби до запечатування їх комірок, рідше після запечатування, часто загибель спостерігається перед трансформацією личинки в лялечки. Лялечки ніколи не гинуть від європейського гнильцю, проте вони можуть загинути від холоду.

Захворювання проявляється весною і в першу половину літа після похолодання за дефіциту корму.

Клінічна картина. Зараження відбувається в період, коли бджолина родина активно розвивається, у вулику відчувається ацетоноподібний запах. Перша ознака хвороби – наявність пропусків у стільнику з розплодом, або наявність комірок з яйцями серед великої ділянки запечатаного розплоду.

Уражені личинки перевертаються в комірках до верху спиною, витягуються впродовж них, закругляються, стають мутно-білими, потім зморщуються і гинуть. Трупи личинок спочатку жовтіють і поступово перетворюються на коричневу гнійну слизисту масу з кислим гнійним запахом (за що захворювання отримало назву «кислий гнилець), що прилипає на дно комірки і у разі його витягування тягнеться у вигляді волокнистих ниток. Після висихання утворюються коричневі кірки, які легко виймаються із комірок. Бджоли часто, після того як викинуть кірки, заносять нектар в уражені комірки. Матка не відкладає в них яйця, що призводить до строкатості розплоду.

Парагнилець– інфекційна хвороба бджолиних родин, яка уражує відкритий і запечатаний розплоди, а у разі хронічного перебігу і лялечки. Захворювання проявляється частіше в першій половині літа.

Клінічна картина. На комірках виявляють багато потемнілих потовщених кришечок, а в комірках під ними – гнилисту тягучу масу з неприємним запахом. Трупи лялечок до запечатування – м’які, як і за європейського гнильцю. Уражені личинки запечатаного розплоду – тістоподібні, іноді тягучі, виділяють гнилісний запах, після висихання личинок утворюються кірки, прилиплі до стінок комірок, вони легко відділяються. Уражені лялечки недорозвинуті, темного кольору у разі витягування із комірок легко розриваються на частини, мають гнилісний запах. Захворювання зустрічається в асоціації з іншими гнильцями і самостійно.

Сальмонельоз бджіл – інфекційна хвороба бджолиних родин, спричинюється бактеріями.

Захворювання з’являється в кінці зими і навесні за незадовільних умов утримання і годівлі бджіл, характеризується інтенсивним розмноженням збудника в їх гемолімфі, куди він потрапляє з ураженого кишечнику. Під час відвідувань бджолами ферм із хворою сальмонельозом худобою, птицею, вони можуть заносити у вулики збудник сальмонельозу.

Хворі бджоли в період весняного обльоту виділяють смердючі, липкі, напіврідкі фекалії жовто-бурого кольору. Кишечник у трупів бджіл здутий і має брудно-сірий або жовто-сірий колір.

Протеоз бджіл – інфекційне захворювання бджіл. З’являється у кінці зими і весною через порушення умов утримання бджолиних родин, цьому сприяють недоброякісні корми, підвищена вологість у вуликах, що спричинює різке зниження резистентності бджільних родин. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли, які виділяють збудник з екскрементами. Розповсюдження відбувається через контакт хворих бджіл зі здоровими, перестановку стільників від хворих родин у здорові, використання бджолами води із забруднених водоймищ, за наявності кліща.

Хворі бджоли слабшають, іноді з’являється параліч ніжок, розкрилиця, бджоли втрачають здатність літати. Кишечник хворих бджіл здутий, бурувато-сірого кольору. Збудник, потрапивши в організм ослаблених бджіл, швидко розмножується в кишечнику і проникає в гемолімфу, спричинює септицемію і загибель бджіл.

Псевдомоноз (септицемія) – інфекційна хвороба бджолиних сімей, яка супроводжується розмноженням збудника в гемолімфі бджоли. Хвороба на пасіках з’являється навесні і восени переважно за несприятливих умов утримання, розміщення пасік у низинних заболочених місцях, спричинює загибель дорослих бджіл. Хворі бджоли не спроможні літати, повзають по землі, надалі стають малорухливими, тіло їх легко розчленяється на частини, має гнилісний запах, а гемолімфа – мутний або молочно-білий колір. У трупів бджіл швидко розвивається розпад тканин та зміна їх кольору від брудно-сірого до чорного. Розвитку септицемії сприяє висока волога в гнізді бджіл, під час зимівлі у вологих зимівниках та використання недоброякісних кормів.

Для дослідження в лабораторію направляють проби стільника розміром 10х15 см2 із хворими і загиблими личинками, або окремо ураженими місцями. Розплід 20 см2. Проби пересилають у фанерному або дерев’яному ящику, відокремлюючи одну від одної та від стінок ящика дерев’яними планками. Проби загортати в папір, поліетилен, фольгу не слід тому, що вони сприяють утворенню плісняви. Запліснявілий матеріал для дослідження непридатний.

Аспергільоз бджіл (аспергіломікоз, кам ‘яний розплід) − мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх загибеллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закам’янілих мумій.

Для дослідження необхідно відібрати не менше ніж 50 живих бджіл з клінічними ознаками

Аскофероз бджіл (перицистоз, вапняний розплід) – інфекційна хвороба дорослих бджолиних і трутневих личинок, що супроводжується ураженням тіла пухнастою білою пліснявою та перетворенням їх після загибелі на тверді, подібні до вапна, кірочки.

Для дослідження необхідно відібрати примірники стільників розміром не менш 10х15 см з хворими і загиблими личинками, лялечками.

Меланоз бджіл ─ інфекційна хвороба бджолиних маток, що викликається грибом. Супроводжується ураженням яєчників, припиненням яйцекладки, утворенням калової пробки. Хворі матки малорухливі, мають збільшене черевце. Хвороба частіше виявляється у 2-й половині літа.

Для дослідження необхідно доставити в лабораторію бджоломатку.

Інвазійні хвороби бджіл:

Ноземоз (Нозематоз) − інвазійне захворювання дорослих бджіл, маток і трутнів, викликане мікроспоридіями, які розвиваються в епітеліальних клітинах середньої і задньої кишки.

Хвороба реєструється наприкінці зими і навесні, має характерні клінічні ознаки (рідкі, смердючі фекалії). Улітку хвороба може протікати без клінічних ознак. Бджоли заражаються при поїданні меду і перги, при чищенні комірок, при використанні води, забрудненої спорами ноземи. Розвитку хвороби сприяють: недоброякісний корм (падевий, закислий мед), тривала зимівля у вологому приміщенні, весняні повторні похолодання. У хворих бджіл порушується діяльність кишечнику, вони слабшають і гинуть від виснаження.

Діагноз на ноземоз установлюють на підставі клінічних ознак хвороби і мікроскопічних досліджень з урахуванням епізоотичної ситуації.

Амебоз − інвазійна хвороба дорослих бджіл, що викликана найпростішим одноклітинним організмом — амебою, який розмножується і паразитує в мальпігієвих судинах комах наприкінці зими і навесні, і характеризується розладом кишечнику. Сім’ї слабшають і гинуть під час польоту. Зараження відбувається при очищенні стільників у сім’ї і при використанні води із забруднених джерел.

Діагноз на амебоз ставлять на підставі ознак хвороби і мікроскопічного дослідження з урахуванням епізоотичної ситуації.

Варооз (вароатоз) − інвазійна хвороба бджолиних сімей, яка викликається кліщем. Збудник уражає дорослих бджіл і розплід. При захворюванні з’являються вироджувані, не здатні до польоту трутні і бджоли, що призводить до ослаблення бджолиних сімей. При сильному ступені ураження гине розплід, спостерігається викидання з гнізд загиблих бджолиних і трутневих личинок та лялечок. Восени і взимку уражені кліщем сім’ї проявляють неспокій і часто гинуть у першій половині зимівлі. У загиблих бджіл відзначають утягнене черевце (синдром утягненого черевця), при роздавлюванні грудини гемолімфи не видно.

Діагноз на варооз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак та результатів лабораторного дослідження живих бджіл та їх трупів.

Акарапоз (акарапідоз) − інвазійна хвороба дорослих бджіл, що викликається мікроскопічним кліщем. Найбільшого розвитку хвороба досягає в кінці зими і навесні, а також у літку при тривалій вологій погоді. Уражаються трахеї бджіл. Хворі бджоли не здатні до польоту, плазують на прилітній дошці і навколо вуликів, крила їх можуть займати неправильне положення, вони розчепірені, мовби вивихнуті, в різному положенні (розкрилиця).

Хвороба протікає хронічно, інкубаційний період не встановлений (іноді для максимального розвитку інвазії потрібно 2-5 років). Тому необхідно постійно проводити дослідження підмору бджіл у лабораторіях ветеринарної медицини навесні.

Діагноз на акарапоз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби і мікроскопічних досліджень трахей бджіл.

Браульоз (вошивість бджіл) − інвазійна хвороба бджолиної сім’ї, яка викликається паразитами, що уражають маток, робочих бджіл, трутнів і ушкоджують стільники.

Діагноз на браульоз ставлять на підставі візуального виявлення двох і більше браул на матці і одиничних осіб на робочих бджолах в умовах пасіки або в лабораторії ветеринарної медицини з урахуванням епізоотичної ситуації.

При підозрі на варооз взимку в лабораторію надсилають трупи бджіл та сміття з дна вуликів (не менше 200 г з пасіки), навесні – бджолиний розплід на щільнику з нижнього краю розміром 3х15 см та сміття з дна вулика у зазначеній вище кількості. Влітку й восени беруть проби запечатаного розплоду (бджолиний чи трутневий) зазначених вище розмірів або не менше ніж 100 бджіл, відібраних у вулику від 10% підозрюваних щодо захворювання бджолосімей пасіки.

При інших хворобах – по 50 живих бджіл з клінічними ознаками або стільки ж трупів свіжого підмору з підозрілих сімей, при обстеженні (паспортизації) пасік беруть стільки ж бджіл від 10% сімей пасіки.

Отруєння бджіл пестицидами

Основна ознака – масова загибель бджіл. Від засобів повільної дії гинуть бджоли всередині вулика і розплід. Від швидкодіючих засобів – основна частина бджіл на вильоті.

Клінічні ознаки: бджоли стають малорухливими, зриваються зі стільників, у великій кількості повзають на дні вулика, на землі.

Відбирають: бджоли – 400 – 500 шт., свіжозібраний мед – 200 г, перга в стільниках – 50 г.